Що таке двомовність? Важливість розмовної мови
Легко визнати, що явище, яке дає право на цей текст, є модним. У наші дні ми не говоримо ні про що двомовність звичайно
З маленьких доісторичних племен, які саме з-за їх невеликого розміру, треба було зрозуміти з сусідами, щоб вести переговори, навіть, наприклад койне Стародавньої Греції, здатність говорити на кількох мовах завжди була присутня і була найважливішою характеристикою найбільш примітивних суспільств.
Що таке двомовність?
Білінгвізм, яким ми живемо сьогодні, - це грандіозний глобалізаційний світ, який має чітко домінуючу мову англійської мови та мови меншин, але більшою чи меншою мірою піддається впливу всього світу. Можливість двомовності сьогодні означає віртуальну можливість знати будь-яку мову, яка існує в будь-якому місці на планеті .
І все це тому, що в якийсь момент еволюції людини мозок став настільки складним і зрозумілим, що він зміг закласти основи для лінгвістичної системи, всіх її можливих варіантів та здатності їх вивчати. Як це пояснюється?
Апріорно, майже всі визначення двомовності розуміють, що у двомовних людей є рідна або пануюча мова, а друга мова (менш жорсткою мовою, це може бути зрозумілим, що це також може траплятися, коли існує декілька "вторинних" мов, або говорити про багатомовність), і дуже рідко ігнорувати цю ієрархічну відмінність між мовами, просто залишаючись у визначенні двомовності як здатності оволодіти двома мовами. Амбліальних або рівноправних людей практично не існує. Тому в переважній більшості випадків двомовному людині буде основна мова (L1) і хоча б один середня мова (L2)
Однак ми ще не запропонували повного визначення. Це тому, що саме концептуалізація двомовності є суперечливою проблемою. Оскільки деякі автори можуть стверджувати, що це відбувається лише тоді, коли людина контролює граматичні структури L1 і L2, існують також визначення двомовності як здатності мати мінімальну компетентність у мові, розумінні, читанні та написанні мови, відмінної від материнська
Види двомовності
Корисно знати різницю між аддитивний білінгвізм і видобувний двомовність .
Ця класифікація відповідає випадкам, коли одна мова доповнює іншу (перша категорія) і ті, в яких одна мова, як правило, замінює іншу. Цей механізм заміщення пояснюється звичаями, звичаями та контекстами, пов'язаними з використанням мов, якими володіє така ж людина, а не з біологічних структур, спільних для всіх людей. Якщо мова більше цінується, ніж інша, вона має більший престиж, чути більше, або просто відсутні комунікативні ситуації, в яких можна використовувати одну з мов, домен однієї з мов в кінцевому підсумку зменшиться. Цей процес не пояснюється, тому нейропсихологічними основами, але це також існує.
Інша важлива відмінність полягає в тому, що одночасний двомовність і послідовний білінгвізм .
Перший - результат впливу різних мов на дуже ранніх стадіях зростання, навіть на долінгвістичних етапах перших місяців життя. По-друге, мова вивчається, коли добре розвинена основна мова вже існує. Це конструкції, створені для пояснення відмінностей в області L1 над L2, що є більш очевидним у випадках послідовного двомовності.
Розвиток двомовності
Взаємозв'язок між основною мовою та додатковою мовою здійснюється від перших експозицій до мови. Перше, що представлено, - це фонологія крос-мову : це фонологія, яка використовує репертуар фонем, які практично однакові в обох мовах. Потім буде паралельно розвиватися з точки зору фонетики, морфології та синтаксису, і, нарешті, усвідомлення двомовних здібностей (а, отже, і здатності до свідомого перекладу).
На наступних етапах, вивчаючи контекстне використання різних мов, мова пов'язана з ставленням, впливом, конкретними ситуаціями тощо. підсвідомо. Тобто вона стає контекстним інструментом. З цієї причини, наприклад, деякі люди завжди говорять на каталонській мові в академічних контекстах, навіть якщо не існує ні написаного, ні неписаного правила, яке вимагає цього. Ми не повинні забувати, що придбання та виробництво мови опосередковується навколишнім середовищем, і це відбувається в конкретному контексті, де використовується мова.
Науково доведено переваги розмовної мови
Існує науковий консенсус, що у молодших віках більша мозкова пластичність , тобто мозок чутливіший до зовнішніх подразників, які виробляють зміни в нервовій системі. Ця пластичність дає можливість вивчати нові мови з відносною легкістю (це навіть розмова про критичні періоди, встановлення порогу часу, до якого можна швидко вивчити будь-яку мову), і це навчання, в свою чергу, дає багато інших переваг. Основна перевага цих молодих учнів полягає не тільки в швидкості, з якою вони можуть почати говорити іншою мовою: також значна є їх здатність точно вимовляти фонеми вторинної мови в порівнянні з двомовними.
Це одружується з фактом "необмеженого діапазону фонем", що є у новонароджених. Як правило, чим ближче відбувається народження та вивчення нової мови, тим менше імовірність того, що можливість диференціювання та виготовлення певних фонем, що використовуються на цій мові, буде втрачена.
З іншого боку, дорослі, вивчаючи мову, мають ресурси, які не можуть мати молодші діти. Найбільш очевидним є пізнавальна спроможність, а також можливість самомотивації, навмисного навчання тощо. Однак поза психологією розвитку те, що робить вивчення декількох можливих мов, є потреба. У цьому сенсі як одночасні, так і послідовні двомовні мови використовують мови, що відповідають конкретному контексту .
Є багато критеріїв для пояснення та прогнозування двомовного розвитку людей. З більш позитивістської точки зору, змінна "експозиція до мови", виміряна відповідно до часу, протягом якого суб'єкт піддається кожній мові, вважається дійсним. Те саме стосується і змінної "мови, до якої він був раніше". Однак, далі ми могли б також розглянути такі змінні, як дитина, яка відчуває для динаміка кожної мови (в самому своєму найближчому оточенні, звичайно), контексті, в якому вона використовує кожну мову, і тому необхідність, пов'язана з використанням кожної мови. мова Проте цей типовий якісний аналіз висуває претензії більшості напрямків дослідження, більше зосереджується на роботі або навчальному середовищі, визначеному асептикою та одномірністю людських відносин.
У контексті
Здатність людського розуму вчитися більше однієї мови можна розуміти як як перевагу, так і як обмеження. Немає сумніву, що це є перевагою в цьому дозволяє виникнення нових способів мислення , відчувають і навіть вирішують проблеми. Існує навіть говорити про переваги для мозку за межами мовної сфери. Проте здатність освоювати мови є також обмеженням у світі, де стали знання та вміння особливості , які допомагають позиціонувати себе в конкурентному світі, який завжди вимагає нових і більших компетенцій.
