Синдром зовнішнього акценту: симптоми, причини та лікування
Синдром іноземного акценту - це незрідка та мало досліджена клінічна картина, однак це піднімає одну з найцікавіших загадок нейробіології стосовно мови. Загалом, це стан, при якому людина раптом набуває акцент, відмінний від рідного, без очевидних пояснень.
У цій статті ми пояснюємо, що таке синдром іноземного акценту , які його основні характеристики і те, що наука знайшла до цих пір.
- Пов'язана стаття: "16 найпоширеніших психічних розладів"
Що таке синдром іноземного акценту?
Синдром іноземного акценту характеризується раптовою наявністю акценту, який відрізняється від акценту рідної мови, тоді як мова протікає нормальним способом. Спочатку це було описано в 1907 році невропатологом П'єром Марі, однак мало досліджуваних випадків.
Як правило, це відбувається після інсульту і виникає, очевидно, раптово. Людина починає говорити рідною мовою з повною зрозумілістю, але з якимось зовнішнім акцентом, якого не можна уникнути, і що одна і та сама особа не визнає як свою .
Симптоми
Акцент визнається іншими людьми на відміну від рідної мови, хоча це не обов'язково визначається як така, що стосується певної мови. Інакше кажучи, акцент чутно та інтерпретується іншими як іноземець, оскільки визначаються суттєві зміни у вимові деяких складів, приголосних та голосних які вважаються ключовими для рідної мови, але не обов'язково повністю відповідає іншому акценту.
Люди, які слухають, можуть визнати, що динамік використовує свою рідну мову (наприклад, іспанську мову), але з акцентом, який може бути французькою, англійською, німецькою або іншою, яка залежить від думки слухачів. Це означає, що, як правило, не існує згоди щодо того, що сприймається акцент, з цієї причини його також називають синдромом Аксета Псевдоекстранерео.
Цей синдром пов'язаний з нервово-руховим порушенням це також визначається як придбана зміна боба , в якому центральна нервова система відіграє дуже важливу роль. Це може супроводжуватися проявами, пов'язаними з розладами мови та спілкування, такими як афазія та дизартрія, хоча це не обов'язково.
- Ви можете бути зацікавлені: "8 типів розладів мови"
Представницькі клінічні випадки
Гонсалес-Альварес, Дж., Паркет-Ібарс, М.А., Авіла, C. et al. (2003) провели огляд наукової літератури про синдромі іноземного акценту, і вони розповідають нам, що перша документально підтверджена справа була у 1917 році. Це було паризький, який розробив "ельзаський" акцент після одержання ранової війни, яка викликала правильний геміпарез.
Тридцять років по тому було опубліковано ще одне з найвідоміших випадків синдрому іноземного акценту, де 30-річна норвезька жінка страждає на травму фронтемпоропарієта після того, як вона стала жертвою нацистської бомбардування, і як наслідок, її акцент починає визнаватися слухачі як німецька.
Через винятково конфліктний контекст, в якому він опинився, німецький акцент викликав йому різні проблеми, щоб робити речі повсякденного життя, оскільки він був визнаний німецьким.
У науковій літературі також були описані випадки синдрому іноземного акценту не маючи попереднього досвіду співіснування з другою мовою , Майже завжди вони є однолингвими людьми.
Супутні захворювання та можливі причини
Більшість досліджених випадків описують початок синдрому після діагностики афазії Брока, транскортічної моторної афазії, уражень підкоркової білої речовини в конкретних згортках.
На додаток до областей рухової мови, інші області мозку, пов'язані з синдромом іноземного акценту, були передцентральними звивинами, нижньою центральною звивиною, морковим корпусом та острівною корою. Аналогічно досліджувалися відносини з тріщиною і тимчасовими областями Роландо.
В загальному випадку, медичні причини, пов'язані з синдромом іноземного акценту, є переважно цереброваскулярні аварії в лівому півкулі , по відношенню до областей, що беруть участь у автоматизації складних рухових явищ (таких як мова, що вимагає дуже важливої нервово-м'язової координації).
В даний час цей синдром досліджується по відношенню до нейронних областей, що регулюють суглоб, придбання рідної мови та другої мови, однак не існує згоди щодо методологічних варіантів, які будуть визначальними для пошуку остаточного пояснення цього синдрому.
З цієї ж причини недостатньо інформації про прогнози та методи лікування, хоча деякі методи аудіючої та сенсорної зворотного зв'язку були перевірені, які прагнуть змінити усне вчинення, а також слухові методи маскування шумом які були знайдені задовільними, коли трактували, наприклад, заїкання, оскільки люди, як правило, покращують свою мовну плавність, коли вони перестають слухати власний голос.
Бібліографічні посилання:
- Гонсалес-Альварес, Дж., Паркет-Ібарс, М.А., Авіла, C. et al. (2003). Рідкісна зміна мови неврологічного походження: синдром іноземного акценту. Неврологічний журнал, 36 (3): 227-234.
- Срінівас, Г. (2011) Синдром перехідного зовнішнього акценту. Список журналів, дой: 10.1136 / bcr.07.2011.4466. Отримано 8 червня 2018 р. Доступно за адресою //www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3214216/.
